Про ілюзію перемир’я

У центрі прифронтового селища Трьохізбенка, що на Луганщині, спокійно ходять люди, працюють вуличні продавці й поблискують на сонці великі вікна будинку культури. Нібито мирна картина… Та раптом десь у напрямку сусіднього Кримського вибухнув артилерійський снаряд, і всі одночасно повернулися в той бік. Про це пишуть на офіційній сторінці Прес-центру АТО у Facebook.

– Це не до нас, — каже один із чоловіків і разом з односельцями продовжує свої справи…

Ще до початку бойових дій на Донбасі жителі Трьохізбенки вважали, що їм дуже пощастило з малою батьківщиною. Родюча земля, яку підживлює Сіверський Донець, давала добрі врожаї й непоганий прибуток. Поруч райцентр Слов’яносербськ. У селищі працювали школа й дитсадок. Та з приходом окупантів у травні 2014-го переважна більшість місцевих жителів добровільно прийшла в клуб на так званий «референдум». Із того часу тут відбуваються безперервні бої, затримки із постачанням продуктів. Річка-годувальниця стала лінією розмежування.

Українські воїни, які тут служать, розповідають, що за три роки прагнення місцевих кардинально змінилися: вони вже не хочуть «русского мира», бо від родичів з окупованої території начувані, яке свавілля там нині панує.

— У Трьохізбенці повністю зруйновано шість будинків, зазнали значних пошкоджень двадцять помешкань. Фасад місцевої школи, розташованої за селищем, доводилося двічі ремонтувати й міняти вікна. Також сепари з кавказьким акцентом, який добре чути по рації, постійно використовують куполи православної церкви для тренувальних стрільб із 12,7-міліметрових снайперських гвинтівок. Ось таке в нас перемир’я,  – каже командир механізованого підрозділу з позивним «Монгол».

До речі, ще на початку 2016 року під час засідання в Мінську тристоронньої контактної групи активно обговорювали можливе відкриття в цьому регіоні нового пункту в’їзду-виїзду й відбудову зруйнованого мосту через Сіверський Донець. Але ватажків окупованого Слов’яносербська це неабияк злякало.

— У чоловіка моєї сестри, яка живе за річкою, п’яні бандити з автоматами нещодавно відібрали старенькі «Жигулі», — розповідає місцева жителька нашим військовим. — Через день родичі знайшли свою машину на околиці селища повністю розбиту та розкрадену. А яка в Слов’яносербську була гарна районна поліклініка з фаховими медиками! Від неї залишився травмпункт, і то такий, що обслуговує тільки їхніх поранених солдатів. Хлопці, що ж далі буде? Коли настане мир?

— Біля Трьохізбенки я з вересня 2016-го. За цей час лише три доби тут було спокійно: на Покрову та під час новорічних свят. А 23 лютого з того боку по нас із великих калібрів улаштували тригодинну стрілянину, — розповідає військовослужбовець Владислав.

За словами наших воїнів, окупанти зовсім не рахуються зі своїми втратами в живій силі й техніці.

— Узимку я спостерігав: після того як у сепарів згоріли бліндаж, БМП й легковик, вони просто закинули своїх убитих у воронки й засипали їх піском. Хіба ж це люди? Пошкоджену техніку вони відвезли подалі вбік, а натомість поставили новенький бронетранспортер, — каже коректувальник артилерійського вогню Максим.

Через брак правдивої інформації люди переказують одне одному «страшилки» у виконанні рупора Кремля Кисельова. Тож в селищі відчувається певне напруження стосовно військовослужбовців ЗС України.

Отже, у наших воїнів та місцевої влади ще багато спільної роботи як на передовій, так і в тилу.
“Народна армія”

фото: Прес-центр АТО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *