Я є і водночас мене немає…

Я розвідник. Я витвір цієї війни. Легенда. Безіменної неоголошеної війни.
Я слід у багні. Свист стодвадцятки…Постріл гармати. Розрив гранати.
Я є і водночас мене немає…

Денис Анатолійович Майборода позивний «Красавчік» (15.02.1980 – 30.04.2017)

Народився 15.02.1980 року у місті Кривий Ріг (Дніпропетровської області), Україна.
У школі навчався добре, мав високі оцінки та жагу до навчання.
Захоплення викликали такі предмети, як історія та географія. Брав участь у олімпіадах, мав нагороди, грамоти. А після занять у школі грав у футбол, займався кікбоксингом.
Виступав на змаганнях з колективом кікбоксерів професійного бійцівського клубу “Барс”, Кривий Ріг.

Денис з самого дитинства хотів стати військовим. Ще в школі, в 4 класі, пам’ятаєте, як всі ми писали роздуми на тему «Ким я хочу стати коли виросту»?
– так от Денис написав «Мрію стати прикордонником»

Дідусь Дениса закінчив військове училище в Кіровограді, можливо розповіді та поведінка дідуся так вплинула на хлопчика, можливо…

Одразу після закінчення 11 класів поступив на навчання до Криворізького педінституту на кафедру «фізмату» (фізика та інформатика). Але не довчився – пішов на військову службу. Дуже чекав повістки з військомату, яку спочатку, аби хлопець довчився, любляча мати приховати від нього.

Проте Денис сам пішов до військомату спитати, що вони собі думають. Таким чином і опинився на службі в армії. Служив у місті Кременчуг в 23-му окремому аеромобільному прикордонному загоні спеціального призначення (одна з бригад ВДВ ЗСУ)

В 1999 році закінчив службу, повернувся додому та пішов працювати на залізорудну шахту «Родіна» в місті Кривий Ріг,
Дніпропетровська область, Україна, яка входить до складу ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (КЗРК). В охорону.
Трошки попрацювавши, вирішив поступати в інститут прикордонних військ у м. Хмельницький –
У Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Але місця були лише на платний факультет, а в родині Дениса таких грошей не було.

Тоді подав документи та особисто поїхав в Одесу, вступати до Військової акадеемії (м. Одеса)
З таким гарним шкільним атестатом його повинні були прийняти без екзаменування. Але знову, треба було заплатити аби навчатися (це не новина для українських вузів). І Денис, який так мріяв бути професійним військовим, був змушений повернутися назад, в рідний батьківський дім, на роботу на шахті «Родіна»

Втретє хлопець спробував себе на інженера, можливо, тут не треба буде стільки грошей, як треба аби бути українським військовим.
У 2009 році склав вступні іспити до Криворізького Технічного університету, на інженерний факультет та отримав диплом бакалавра.
В 2010 році продовжив навчання та здобув диплом спеціаліста.

Встиг одружитися та розвестися, від цього браку народився син Дмитро.

Їздив в Київ працювати в метрострої, в Києві і познайомивсся зі своєю дружиною.

На фронті з 2014 року.
04.04.2014 року самостійно став до лав Збройних Сил України, відслужив. Після чого підписав контракт.

Звання: сержант
Посада: командир 2-го відділення 1-го взводу роти глибинної розвідки 131-го окремого розвідувального батальйону (ОРБ), Збройні Сили України.

Денис Майборода виконував свої обов’язки сумлінно і відповідально.
Намагався привчати своїх хлопців до топографії, наполягав на детальному вивченні місцевості задля отримання найкращого результату у розвідці. Завжди тримався попереду всіх.

Коли приїжджав у короткі відпустки, мати питала чому він вдруге поїхав у зону бойових дій, а Денис відповідав «Там всі хлопці ідейні. Демобілізуються, посидять трошки і назад повертаються, на війну. Як я їх покину?»

За час АТО заслужив 11 нагород.

Загинув 30.04.2017 року внаслідок російського вторгнення в Україну. На передовій, під час виконання чергового бойового завдання, поблизу смт. Катеринівки, Попаснянського району (Луганська область), Україна.

Отримав смертельні поранення в результаті мінометного обстрілу ворога.
Ще двоє бійців (один 19-річний боєць у важкому стані) зазнали поранень.

Прощалися з Героєм 03.05.2017 року вдома, в Кривому Розі.

В цей день траура в місті приспустили державні прапори та офіційно повідомили про день скорботи. Криворіжці, прощаючись із Денисом Майбородою, ставали на коліна в знак пошани. Провести земляка в останню путь приїхало кількосот працівників «Кривбасзалізрудкому», однокурсники, волонтери, бійці з 40-го батальйону, 17-ї танкової бригади, добровольці, представники міськради та виконкому Покровського району.

Наразі збирають підписи щоб перейменувати одну з вулиць на честь розвідника Дениса Майбороди.

Похований 03.05.2017 на «Алеї Слави», центральне кладовище, м. Кривий Ріг, Україна.

Залишилися:
Мати Ніна Іванівна
Батько Анатолій Володимирович
Рідний брат Юрій
та син Дмитро (11 років)

Загиблі українці вже не зможуть розказати про себе
Тому ми повинні вписати їх імена в історію.

Денис Анатолійович Майборода.
Його ім’я назавжди закарбовано в Літописі втрат Української армії!

Літопис UA

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *