Боєць АТО, який втратив кінцівки, представляв Україну на міжнародних спортивних змаганнях у Вашингтоні

Марафонцем став герой антитерористичної операції Вадим Свириденко, який на фронті втратив кисті рук та стопи. Зараз він продовжує жити повноцінним життям і з успіхом бере участь спортивних змаганнях

У Міністерстві оборони України розповіли про відважного чоловіка Вадима Свириденка. Також було відзнято чимало програм за його участі та з розповідями про нелегку долю бійця.

Його мобілізували влітку 2014-го і він захищав незалежність нашої країни на Сході у складі 128-ї бригади. Під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року, коли його підрозділ намагався вивести з оточення вояків на блокпосту «Балу», Вадима було поранено.

– Це було вранці 16 лютого, коли ми йшли на допомогу іншому блокпосту. Перед самим блокпостом, ми десантувалися та зайняли місце в посадці, і тоді біля нас розірвався снаряд. Дивно, що я цей постріл навіть не почув. Тільки відчув, що дуже заболіли нога та рука. Відірвало шматок м’яса у передпліччі. Мені поставили крапельниці, зашили. Та ввечері отримали наказ йти на прорив разом із колоною поранених, – згадує ці нестерпні події наш герой. – На жаль, майже всі машини колони були розбиті крім одного «Урала». Усіх, кого могли, особливо важкопоранених, завантажили у вцілілу машину і почали рухатися у бік наших позицій. Та не врахували, що кругом все було заміноване. «Урал» наїхав на міну… Я зазнав ще більших травм, тоді пошкодив спину, коли мене підкинуло. Стало взагалі дуже важко рухатися. Якось нам вдалося перелізти в кабіну розбитої машини.

Прокинувшись вранці Вадим зрозумів, що всі, хто був у колоні, замерзли, а він залишився один. На двадцятиградусному морозі він знаходився у тій машині разом з тілами своїх побратимів три доби, поки його не знайшла розвідка терористів «ДНР».

Так Вадим потрапив у полон. Через те, що він був важкопоранений, його швидко обміняли. Вже ввечері за ним прибула швидка, яка переправила до лікарні Мечникова у Дніпрі, а потім до Київського опікового центру – літаком.

Чоловік знаходився у край важкому стані, а через обмороження втратив кінцівки. Почалося зараження.

Вадим заново вчився пристосовуватися до побутових потреб: заново опановував рухи, вчився харчуватися. З початком важких щоденних тренувань він не втрачав віри. Спочатку присідав в палаті, потім прогулянки коридором. І так по троху хлопець став настільки впевнено рухатися, що почав тренуватися, бігати і навіть записався на марафон морських піхотинців, який відбувався у Вашингтоні.

– Я брав участь у марафоні на 10 км. До речі, бігли ці кілометри не тільки ті, у кого були поранення, а й здорові люди, літні люди, діти. Було важко. Дуже, – зізнається Вадим.

Чоловік пройшов відбірковий тур в асоціації інвалідів АТО і став одним з чотирьох, хто їхав представляти Україну на міжнародних спортивних змаганнях. А трастовий фонд НАТО з реабілітації допоміг з перельотом у США.

Історія Вадима Свириденка у програмі “Будемо жити”

фото з порталу “Цензор.нет” а також з відкритих джерел