Історія сапера-добровольця 54-ї бригади

“Коли на твою землю приходить лихо, зламатися легко. Коли з твоєї землі вогняними птахами уходять в небо Гради, зламатися легко. Коли твоя земля стає бурою на колір від крові, зламатися легко. Коли твоя земля здригається від розривів, зламатися легко”, – Ян Ососка.

– Ця людина довела зворотнє. Ніякі Гради, вибухи та осколки не змогли перебити міцний стрижень та відчайдушну глибоку любов до своєї землі, назва якої для нього не змінилася до самого кінця, і назва ця була – Україна.

Геннадій Анатолійович Решетняк народився 27.06.1964 року в місті Луганськ, з січня 2015 року мешкав у Харкові.

Після 8 класів школи вступив до Луганського технікуму громадського харчування, де отримав фах “технік – технолог”. 1990 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості.

З дитинства захоплювався спортом, займався плаванням. Через те, що навчався у спортінтернаті, хлопець приймав участь у різних чемпіонатах по плаванню в різних містах, мав золоту медаль за 1 місце по Україні та 11 місце по СРСР. Багато часу приділяв самоосвіті, розвитку та вдосконаленню.
з 1979 по 1989 роки працював техніком – технологом громадського харчування, а з 1989 по 2008 рік – на хлібокомбінатах міста Луганськ, займав посади від тістовода до головного технолога. Займався навчанням робітників, приймав участь в розробках програм для виробничого обладнання по виробництву ексклюзивної продукції.

Він був дуже чесною, гарною людиною, мав багато друзів. Брався до будь – якої справи, був майстром на всі руки. Для нього не існувало проблеми, якщо він чогось не знав, він питав у інших спеціалістів або знаходив інструкціі в книжках чи інтернеті. Сам робив меблі для своєї оселі, міг робити всі види ремонту в квартирі.
Найбільше мріяв про щастя своїх дітей, був щасливий, що вони обидва одружилися і мають гарну пару.

Мріяв про онуків, що буде допомагати їм. Для дружини він був ідеальним чоловіком, дуже її любив, оберігав, підтримував у всьому.

Коли спалахнула війна, чоловік відправив дружину до Харкова, а сам приїхав у січні 2015-го. У червні 2016-го пішов до віськкомату, а її потім поставив перед фактом. Казав, що нині він її справжній захисник, і що тепер може сміливо дивитися всім в очі.

13.06.2016 призваний за контрактом Бахмутським РВК.
Молодший сержант, командир інженерно – позиційного відділення інженерно – саперного взводу 1-го батальйону 54 -ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 лютого о 0.30 в районі селища Луганське Бахмутського району Донецької області під час обстрілу наших позицій з мінометів та РПГ.

Похований Герой 3 березня у Харкові, на Алеї Героїв. У нього залишились дружина, син та донька.

Про нього мало писали і майже ніде не згадували. Він непомітною втратою пройшов по сухих зведеннях. А за тими словами “за минулу добу загинув” стоїть цей неординарний та хоробрий чоловік, який свого часу не здався та зробив свій вибір, коли зламатися було так легко.

фото з допису блогера Яна Осоки