У неї позивний «Весна» – такий лагідний і дівочий…

Жінка на війні, якщо вона справді прийшла займатися справою, що захищає її країну, стає схожою на воїна – сильного і не сентиментального. І лише іноді радіє дівчачим штучкам.

А ходить вона у броніку та з автоматом на самій передовій! Про “Весну” розповіли волонтери проекту “Повернись живим”.

Оксана виконує роботу з особовим складом у одній з рот. Вона одразу розуміла, що йде в армію не просто для того, аби всі зітхали, мовляв – «подивіться, дівчата йдуть на війну». Її дратує надмірна увага до того чи жіноча справа війна. Жінка просто робить вибір і йде захищати те, що важливе.

Колись вона була викладачем польської мови в Національному Гірничому Університеті в Дніпрі. А ще раніше мріяла стати акторкою, як мама. І здійснити мрію бабусі-режисера – зіграти Мавку з «Лісової пісні». «Але в мене ще є час до 35 років», – говорить. «Чому саме до 35?», – цікавлюся. «Мавка ж молода», – сміється дівчина. Може й справді колись зіграє її. Але зараз в неї інші справи, прагнення і цілі.

Хлопці її слухаються. Вона з ними жартує, та іноді голос стає серйозним… І ніхто не сперечається. Оксана зізнається, що не обов’язково дружити зі всіма. Іноді навіть сварки трапляються, або погляди різні, чи просто думки розбігаються – але все одно їх всіх любиш. Бо це «твої».

Якщо дивитися десь по телевізору про втрати – сприймається дещо спокійніше, не так гостро. Вмовляєш себе, що таке життя, така війна. Але за «своїх» переживаєш вже зовсім інакше.

Війна виснажує не так фізично, як морально. Іноді дуже хочеться додому. Але на запитання: «Чи не хочеться тобі жити дівчачим життям, а не в цих руїнах», «Весна» знає чітку відповідь – у будь-якій війні має бути переможець. На нашій землі переможцями повинні бути ми – це без варіантів. І вона робить все можливе від себе.

фото з допису у соцмережі Фейсбук