57-ми річний Мирон – стрілець. Він родом із Прикарпаття. Має вже дорослу дочку. Коли почув, що школі потрібна допомога, одразу відгукнувся. Так само, як і побратими, сюди прийшов у вільний від служби час.
“У мене також діти є! І я би хотів, щоб і вони були щасливі, і ці дітки. Над нами світить одне сонце. Одним повітрям дихаємо!” – каже військовий Мирон.
Школярі теж не стоять осторонь. “Тут колектив жіночій, чоловіків немає. Треба якийсь такий ремонт зробити. Звичайно, можемо ми. Для того ми на Донбас і прийшли, щоб провести великий ремонт, і маленький. Це дуже хороша акція. Показує, що схід і захід разом”, – зазначає боєць Юрій.
Директор Врубівської школи згадує, коли три роки тому військові вперше прибули у село, діти ставилися до них з острахом.
“Було відчуття страху, тим більше – обстріли постійні. А зараз вже немає! Уже навпаки, вони із задоволенням йдуть на спілкування з військовими”, – розповідає Олена Ярина, директор Врубівської загальноосвітньої школи.
Місцеві школярі радіють перемир’ю. За три роки бойових дій село декілька разів обстрілювалося з артилерії. Востаннє, згадує 11-річний Ярослав, торік. Сам хлопчик мріє про мирну Україну.
“Ми ховалися того року. Дуже сильно стріляли влітку. І ми дуже боялися. Хочеться, щоб уже не стріляли, і була тут свобода в Україні, і все було добре, і мирно”, – каже Ярослав.