Конвенція про захист дітей

Одним із основних напрямків державної політики України є реалізація комплексу заходів спрямованих на охорону дитинства.

Питання щодо правового статусу та захисту дитини регулюються різними документами, які базуються на загальних положеннях Конвенції про права дитини від 1989 року. Відомим правовим актом, що регламентує міжнародне усиновлення дітей, є Гаазька Конвенція про захист дітей і співробітництво у галузі міжнародного усиновлення, прийнята у 1993 року, однак не ратифікована Україною.

Основним документом у галузі міжнародного усиновлення згоду на обов’язковість якого висловила Україна є Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута), підписана 27.11.2008 у м. Страсбурзі.

Основною перевагою Конвенції є те, що вона визначає сучасні правові стандарти у сфері усиновлення, у відповідності з якими повинні бути приведені норми діючого законодавства держав-учасниць у сфері усиновлення.

Конвенція пропонує державам оновлені принципи усиновлення та механізм співробітництва з метою забезпечення усиновлення з урахуванням найвищих інтересів дитини.

Крім того, Конвенція передбачає порядок обміну інформацією між державами-учасницями з метою попередньої перевірки стосовно дитини або майбутніх усиновлювачів, причин виявленого бажання усиновити дитину, їхнього стану здоров’я та соціального середовища.

Для цього держава призначає національний орган, якому направляються відповідні запити. Для України таким органом відповідно до частини 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутою)» є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

При цьому, необхідно наголосити на тому, Конвенція передбачає можливість визначення доцільності надання усиновленій дитині громадянства тієї держави, громадянами якої є усиновлювачі, заборону на обмеження кількості усиновлених та порядок анулювання усиновлення. Положеннями Конвенції також допускається запровадження в державі випробувального терміну, який передує усиновленню.

Безперечно важливим та прогресивним надбанням Конвенції є встановлення імперативної вимоги щодо закріплення в законодавствах Держав-учасниць необхідності отримання згоди дитини на усиновлення, з урахуванням її віку та рівня розвитку.

Виходячи з наведеного слід відмітити, що серед усіх форм сімейного виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, пріоритетним є всиновлення таких дітей і надання їм статусу рідних, адже чужих дітей не буває.