Керівник Тернопільської виконавчої служби приховує важливу інформацію від міністра?

У лютому 2018 року працівники управління захисту економіки в Тернопільській області  Департаменту захисту економіки Національної поліції в Тернопільській області затримали на хабарі начальника Чортківського відділу державної виконавчої служби Миколу Красноштана, – пише Часопис.

Чиновник  вимагав і отримав 1500 гривень неправомірної винагороди  від місцевого жителя за не вчинення дій по виконавчому провадженні і не внесення його до єдиного реєстру боржників аліментів. Принагідно нагадаємо нашим  читачам, що у відповідності до прийнятого Верховною радою Закону України, що вступив у дію 6 лютого цього року і яким посилено захист права дитини на неналежне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів,  за несплату аліментів одним із батьків, проти нього застосовуються  жорсткі санкції.

Особу вносять в єдиний реєстр боржників аліментів, до неї застосовуються обмеження щодо вільного виїзду за кордон, користування зброєю, керування транспортними засобами, полювання, тощо. У нашому випадку  дії працівника Чортківської виконавчої служби дали б можливість боржникові уникнути відповідальності і виїхати  за кордон не сплативши власній дитині грошової допомоги. Тому сьогодні проблеми погашення заборгованості зі сплати аліментів та інших питань, що стосуються цієї теми, знаходиться на суворому контролі Міністерства юстиції України та особисто її очільника Павла Петренка. Згідно міністерських вказівок і наказів, регіональні підрозділи виконавчої служби, на які покладені функції по збору аліментів, щотижня звітують про показники на даному напрямку роботи.  До речі, за незадовільну роботу двоє керівників обласних підрозділів виконавчої служби уже позбулися посад.

Hichii AТому про надзвичайну подію в Чорткові, одразу після вступу в дію вищезгаданого закону, керівник Тернопільської виконавчої служби одіозний пан Хічій, про «діяльність»  якого наше видання неодноразово писало, теж повинен був негайно  проінформувати міністерських керівників. Проте, боячись за власну посаду, він цього не зробив і інформацію приховав. Такий проступок може тягнути, як мінімум, на службове  підроблення. Та це і не дивно. За інформацією колег по роботі, в біографії чиновника подібних ситуацій було достатньо (для декого і на два життя вистачить),  але власні “шкурні” і фінансові  інтереси  завжди у Андрія Мироновича стоять на першому місці. Сподіваємося, що наша публікація дійде до потрібних адресатів і діям пана Хічія буде дана належна оцінка.

Сергій Сергієнко