Заробітчани з Тернопільщини чомусь не довіряють фінансовій системі держави

Якщо українець отримав переказ з-за кордону, то це вважається іноземним прибутком, який потребує декларування із стягненням податку. Проте, наші заробітчани не спішать декларувати свої  іноземні доходи, а тим більше сплачувати за них податки, кажуть податківці, – пише Бізнес Компаньйон.

Нещодавно Нацбанк (далі НБУ, – прим ред.) оприлюднив інформацію щодо корекції обсягу ВВП у зв’язку зі зміною методики обліку переказів заробітчан. За його розрахунками, у 2017 р. в Україну заробітчани переказвли на 2 млрд. доларів більше, аніж регулятор порахував спочатку. Цілком очевидно, що більшість заробітчан та їх родичі-отримувачі таких переказів не поспішають декларувати отримані доходи. Більше того, не всі перекази проходять у банківській системі, деякі заробітчани передають їх “конвертами”, посилками тощо.

За словами голови громадської організації “Дослідницький центр соціальних технологій” Ігоря Гірчака, Тернопільська область четверта за рейтингом в Україні за обсягами отриманих грошових переказів заробітчан – біля 40 млн. доларів щорічно або 5% від ВВП області. Водночас він наголошує, що це лише офіційні дані – грошові ресурси, які “засвітилися” у банківській системі. Реально ж сума набагато вища.

Чого ж очікувати заробітчанам та їх родинам та чим загрожуватиме приховування таких доходів, з’ясував журналіст “RIA плюс”.

 

Заробітчанські гроші в інвестиції

За найскромнішими оцінками, кількість українських трудових мігрантів становить 3 млн. чоловік, каже економічний експерт Віталій Кудлак. За даними НБУ, у 2017 р. загальна сума приватних грошових переказів в Україну, за офіційними та неофіційними каналами, становила понад 9,2 млрд. дол. США або 8,4% від ВВП країни.

— Врахувавши той факт, що джерелом майже всіх приватних грошових переказів є оплата праці наших трудових мігрантів, ми можемо зрозуміти справжні об’єми трудової міграції з України. Можна лише уявити, який значний інвестиційний ресурс у вигляді «заробітчанських” грошей. Однак цей ресурс використовують мало, – зазначає експерт.

Як вказує Віталій Кудлак, причинами такої ситуації є низька довіра до фінансово-кредитної та фінансової систем з боку населення, небажання афішувати свої доходи з метою уникнення оподаткування, значна тіньова економіка, яка перетягує на себе значну частину трудових доходів наших співгромадян отриманих за кордоном.

— Хоча, заради справедливості, слід зазначити, що заробітчанські гроші все-таки стимулюють розвиток бізнесу, через придбання товарів та послуг, – продовжує співрозмовник. – З іншого боку для держави, особливо в умовах гострої нестачі коштів, неприпустимо не використати такий ресурс. Тут питання можна розглядати у двох контекстах. Перше – оподаткування доходів отриманих за кордоном – у багатьох випадках через дефіцит інформації важко визначити базу оподаткування. Крім того, необхідно вирішити проблему з подвійним оподаткуванням доходів. Хоча спроби запровадити оподаткування доходів заробітчан ведуться, але їх важко назвати успішними, – наголошує Віталій Кудлак.

Друге, продовжує експерт, – залучення грошей заробітчан в економіку у вигляді інвестицій. Держава повинна стимулювати розвиток підприємництва, коли отримані за важку закордонну працю гроші не «проїдаються», а стають основою для початку власної справи.

 

Отримав переказ – сплати податок

Згідно з Податковим кодексом України отримані іноземні доходи підпадають під оподаткування за ставкою 18% та повинні включатися в річну податкову декларацію. При цьому, платник податку може зменшити суму оподаткування в Україні на суму податків, сплачених за кордоном, роз’яснює заступник начальника управління – начальник відділу аналізу та прогнозування надходжень податків та зборів з фізичних осіб, єдиного внеску та розгляду звернень громадян ГУ ДФС у Тернопільській області Володимир Брудко.

— Якщо немає підтверджуючих документів щодо суми отриманого доходу з-за кордону та сплаченого податку в іншій країні, то платник має подати заяву про перенесення терміну подання податкової декларації до 31 грудня наступного року, – говорить фахівець. – В іншому випадку – платник відповідатиме згідно закону. А якщо такий дохід приховати, то контролюючі органи дорахують суми ПДФО, військового збору та накладуть штрафну санкцію у розмірі 25% від таких сум.

Володимир Брудко також повідомив, що задля належного контролю органи ДФС мають право безплатно одержувати інформацію, документи та матеріали, пов’язані з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, в тому числі це стосується й доходів з-за кордону.

 

Дані про клієнта – банківська таємниця

Однак банкіри стверджують, що не все так просто із отриманням інформації про суми і особисті дані отримувачів грошових переказів з-за кордону та їх відправників. Адже будь-яка інформація, що стосується діяльності та фінансового стану клієнта, є банківською таємницею і не може бути розголошена третім особам. Так каже керівник регіонального прес-офісу «Приват Банку» Олександр Жильцов.

— Згідно з Законом України “Про банки та банківську діяльність”, банк може розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, тільки за офіційним письмовим запитом органами внутрішніх справ, СБУ, прокуратури та іншими правоохоронними органами, з метою коректного документального оформлення кримінального провадження чи забезпечення виконання посадових обов’язків (слідчих дій). Або якщо розкриття банківської таємниці необхідне для звернення банку до правоохоронних чи судових органів, щоб припинити або запобігти можливому шахрайству чи іншому злочину із використанням будь-якого рахунку, платіжної картки клієнта та інших платіжних засобів клієнта, – зазначає пан Жильцов. – Відтак уся інформація щодо грошових переказів та розрахунків – конфіденційна.

 

Немає згоди – немає інформації

Нашим заробітчанам не потрібно хвилюватися, переконує місцевий економічний експерт Віталій Теслюк. Адже згідно із законодавством для того, аби ДФС змогла отримати інформацію про обсяг грошового переказу конкретної особи, вона повинна відправити офіційний письмовий запит банку. Але є один нюанс – власник рахунку має надати згоду на розголошення своїх даних, або ж сам звернутися з таким проханням до банку.

— Тому якщо такої згоди власник рахунку не надасть, то і контролюючий орган не отримає доступ до даних. А без цих даних податківці не зможуть вирахувати отримані доходи й відповідно нарахувати податки, – каже співрозмовник.

Проте, наголошує фахівець, якщо проти власника рахунку порушили кримінальне провадження або ж сума перевищує 150 000 гривень, то Державна служба фінансового моніторингу може вимагати інформацію про такого клієнта й відповідно може її надати й ДФС.

— Також, не підлягають оподаткуванню кошти, отримані з-за кордону, якщо це поворотна матеріальна допомога, аліменти, позика, повернення раніше наданого кредиту тощо, – каже пан Теслюк. – Крім того, якщо отримувач переказу та той, хто надсилає кошти поєднані сімейними вузами, то податок не стягується. Адже необхідність матеріальної підтримки членів сім’ї вказується в ст. 75 Сімейного кодексу України. А згідно з Податковим кодексом, якщо близький родич подарував гроші, то діє нульова ставка податку.

Тому поки діє банківська таємниця, тернополяни самі вирішують декларувати чи ні грошові перекази.

 

Субсидіантам доведеться повернути кошти, якщо збрехали

Наразі, тернополяни, які претендують чи отримують субсидію, зобов’язані подати структурному підрозділу з  питань  соціального  захисту довідку із зазначенням всіх отриманих ними доходів – як з офіційних, так і з неофіційних джерел та таких, які підпадають під оподаткування й тих, що не підпадають зазначає директор департаменту соціального захисту населення Вадим Боярський.

— Законодавство не передбачає штрафних санкцій за приховування доходу з-за кордону. Проте надання раніше призначеної субсидії припиняється, якщо виявиться, що субсидіант приховав або свідомо подав недостовірні дані. При цьому така особа повинна повернути всю суму субсидії, яка була перерахована надміру, – розповідає співрозмовник. –  Якщо тернополянин не поверне надміру виплачену суму субсидії,  питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому  порядку.