“Боїмося, що дерево впаде і може прибити дітей”, – на Тернопільщині бабуся не дозволяє спиляти аварійний стовбур

За сухе дерево сусіди воюють вже понад 5 років. Сусіди бабусі, яка не дозволяє спиляти дерево, скаржаться, що написали море заяв-скарг. Відповіді схожі :”то приватна власність і ми не можемо туди потрапити без дозволу господарів”, – пише 0352.

Сусідські війни за межу, які тривають десятиліттями, призвели до нового конфлікту: тепер за шмат сухого дерева. Стовбур аварійний і хитається. Сусіди бояться, що може впасти і покалічити маленьких дітей. Однак, літня сусідка категорично забороняє його зрізати.

Сільський голова с. Городище, що в Козівському районі, лише розводить руками та стверджує, що він на подвір’ї сусідок частий гість. Як поліція і рятувальники. І пропонує тим, хто боїться за свої життя та життя дітей, законний вихід: через суд зобов’язати літню сусідку зрізати аварійний стовбур. Або – напівзаконний: зрізати самотужки, тим паче, що той фактично на межі подвір’їв. Однак, ці варіанти людям теж не до вподоби. Люди звернулись за допомогою до журналістів. Звертаюсь вас за допомогою від імені моєї матері, пенсіонерки Войчак Надії Володимирівни, – почала розмову з журналістами, яка скоріше нагадувала крик душі, жінка, яка представилась Марією. – Це вже просто терпіти несила. Куди ми тільки не звертались – і до сільської влади, і до районної, до держслужби з надзвичайних ситуації – ніхто нам зарадити не може. Може, хоч ви допоможете? Ми боїмося за своїх дітей і внуків!

Замкнене коло через стовбур літньої сусідки

Мама старенька, пояснила пані Марія. З нею у будинку проживають її діти та онуки. По сусідству – 82-річна жінка. В неї на подвір’ї – сухий аварійний стовбур, заввишки метрів сім. Шмат дерева хитається і будь-якої хвилини може впасти. Однаксусідка категорично відмовляється його зрізати. В нас по подвір’ю діточки малі ходять, – каже пані Марія. – Ви не уявляєте, наскільки небезпечно це. Було ще одне аварійне дерево, самі «кинули». Це зачіпати не можемо, бо впаде сусідці на хату – і розвалити може. Минулого тижня сільський голова знову приходив на виклик пані Марії та її сім’ї. Сам пробував стовбур. Вкотре просив сусідку його зрізати. Або бодай дати дозвіл – самотужки знайде людей і прибере дерево конфлікту. Це людина така, їй треба нашкодити чи дочекатись, аби впало і наробило біди, – нарікає пані Марія. – Ця проблема тягнеться вже понад 5 років. Скільки заяв-скарг написала. Відповідь приблизно однакова: то приватна власність і ми не можемо туди потрапити без дозволу господарів. А ми боїмося, що той шмат дерева впаде і може прибити дітей. От що нам робити? Чекати, доки когось покалічить?

Сваряться між собою купу років

Голова Городищенської сільради Богдан Дацок лише розводить руками. Каже – конфлікт між сусідами за межу дуже давній. А тепер ще й за сухе дерево. І жодна зі сторін не хоче послухати. Вони сваряться між собою вже купу років, – каже Богдан Дацок. – Вихід в цьому конфлікті простий: взяти і зрізати дерево. Воно росте фактично на межі, різниця 15-20 см. Взяти бензопилу і просто зрізати. Законний шлях – звернутись до суду і той зобов’яже сусідку зрізати дерево. Напівзаконний – зрізати самим і потім нехай сусідка судиться. Але ж жоден з варіантів вирішення цієї проблеми їм не підходить. Минулого року на подвір’ях конфліктуючих сусідок частими гостями були не лише представники сільради, а й поліція з рятувальниками. Переконували та просили і одну жінку, і її літню сусідку. Не чують, нарікає сільський голова. Я був у них тільки вчора, – каже Богдан Дацок. – Просив взяти і самим зрізати те дерево. Але ніхто в селі не хоче навіть бензопилу дати – не хочуть зв’язуватись з суворою пенсіонеркою. У неї ще є син, йому років 50. То навіть він матір боїться. За її вказівкою лише прикрутив його дротом. Чоловіка пенсіонерки просив повпливати – дідусь лише знизує плечима і просить дати йому спокій.

Не чують. Не хочуть чути…

Комісія сільради приходила на подвір’я теж не раз. Склали акт обстеження. З ним можна вирушати до суду і відстоювати свої права. Зрізати самі не можуть – без дозволу власника на приватизованому подвір’ї робити нічого не мають права. А дозволу на роботи бабуся не дає. Як ти тут вплинеш на людей, як вони не хочуть чути і зробити так, як треба, – нарікає Богдан Дацок. – Напевне, простіше роками об’їжджати купу інстанцій і оббивати пороги. Нормальних розмов не чує жодна зі сторін. Весна і осінь – я днюю і ночую там. Як не на городі, то біля обійсть. Говорю, прошу, пояснюю. Але ніхто не чує. Не хоче чути…