Мати Митрополита Епіфанія розповіла про його важкий шлях до Бога

Шлях Митрополита Епіфанія до Бога – важкий і прокладений ним іще змалку. Він учився навіть по ночах і виріс без батька. Майбутній владика ніколи не сказав слово «тато», бо він його покинув, коли хлопчик іще був немовлям. А в церкву його вперше привела бабуся.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю ТСН розповіла мама предстоятеля УПЦ.

Віра Богданюк виховала трьох синів. Зізнається, що коли найстарший Сергій став ченцем, вона плакала. Зараз до будинку матері владики Епіфанія односельці несуть квіти, а вона з порогу розповідає, що слава її лякає.

«Я трошки хвилююсь», – каже жінка.

Це перше в її житті інтерв’ю. Вірі Богданюк – 61 рік, половину життя пропрацювала в колгоспі. Нині на пенсії. Вона дуже скромна і додому запросила ще одну близьку жінку митрополита – це його хрещена мама Ольга.

Під час урочистого вручення Томосу, всі дивились телевізор.

«Всі раділи, все село раділо. В хатах при телевізорі. Роботи не було, всі дивилися «1+1». Я так хвилювалася, але я його пізнала. Це не можна передати, яка це радість була і хвилювання», – пригадують хрещена.

З 15 грудня, як сина обрали предстоятелем православної церкви України – мама його ще не бачила, але привітала по телефону.

«Сказати, що я з ним розмовляла, це були секунди – він немає часу.

«Вітаю синку і співчуваю, бо це дуже важкий шлях», – пригадує пані Віра.

Додому він приїжджає раз на рік. І мати називає його владикою.

«Ой, я його з такою насолодою чекаю, якщо він з’їжджає, я його так цiлую, так обіймаю, що він каже: «Мама, задyшиш», – жартує мама владики Епіфанія.

У неї три сини – двоє молодших, каже, працюють у Києві на будівництві. Рідні теж називають його владикою.

Сергій – її бажаний первісток, який усього досяг сам. Хати, в якій він виріс, немає. Знищив стpaшний паводок 2008. У спогадах мами: хлопчик ріс із книгою, до школи пішки щодня ходив більше 2 кілометрів.

«З року добра дитина, його не було за що посварити. Якщо він вдень помагав по господарству, то вночі – до другої години уроки вивчав, вивчав”, – пригадують жінки.

Стиль майже не змінився, от як він відповідав на уроках це ніколи не було поспіхом чи так абияк. Любив читати, докопатися до істини. Сергій любив філософські речі. Дуже серозний і зосереджений. Аналізуючи все це, думаю що йому хотілося, щоб був батько – очі завжди серйозні і такі дорослі», – говорить вчителька Митрополита.

Мати із сином про тата не говорили, бо для обох – це біль. Чоловік пішов з сім’ї. А нещодавно, каже, чула, як poсійські пропaгaндисти приписують йому за батька чи діда патріарха Філарета.

«Мені дуже смішно з цього, бо я патріарха Філарета тільки по телебаченню бачила, я його живого не бачила», – сміється пані Віра.

Перший чоловік, ділиться мати, покинув її з немовлям на руках.

«Ми з чоловіком поїхали на заробітки, я вже була вaгiтна. Я наpодила в Одесі. Більше нічого не пов’язує з Одеською областю», – пригадує мама владики Епіфанія.

«Коли кума наpодила Сергія і приїхала сюди до батьків, вони тут його похрестили і тут вони вже жили», – додає його хрещена.

«Він нас залишив, коли Сергієві був місяць. Більше він не показувався і пuв, і бuвся. Важко це все. І соpом раніше», – каже пані Віра.

Виховували Сергія втрьох – мати зі своїми батьками. Удруге Віра вийшла заміж, коли сину було 12 років. Але він залишився жити з дідом і бабою, які його обожнювали

«Дідусь – це не було слово “батько”. Він дуже любив бабусю і вона його любила страшенно. Сергійко завжди акуратний, йде зі школи, помиє в річці туфельки і додому йде чистенький. Навіть, коли бабуся була в роках, то не на Віру зробила заповіт, а на свого любимого внука», – розповідає хрещена.

І про Бога внукові вперше розповіла бабуся. Вона і відвела його до церкви. Тут владику хрестили, за радянських часів іще таємно.

Бабуся і дідусь вірили в Бога і йому допомогли. Тут був отець Михайло і матушка Василина, вони йому давали настанови, книжки. У нас не було таких книг. Раніше було важко», – пригадує мама владики.

Священиком Сергій вирішив стати в 10 класі. Чернечу долю обрав після cмepті духовного наставника з Рівного – митрополита Даниїла. Тоді Сергій поїхав учитися в Грецію. Дзвінок звідти, зізнається мати, для неї став удаpом.

«То було ввечері, коли він мені подзвонив. Сказав, що він постригається в монахи. Я сильно плакала. Я думала вивчиться, добра людина буде, сім’я, онуки. Сусідка мене розраджувала, мовляв чого ти плачеш?», – пригадує жінка.