“Поцілуйчик” з Тернопільщини володіє раритетною колекцією презервативів

Як розказує колекціонер, за радянських часів вони коштували по 4 копійки, тоді як хліб – по 16. Роман Островський викладав народознавство, етику і психологію сімейного життя у школі міста Копичинці на Тернопільщині. Школярам демонстрував презервативи та засоби контрацепції зі своєї колекції.

 Раніше називали збоченцем, тепер кажуть на мене “поцілуйчик”. Коли вітаю когось із днем народження, то завжди бажаю багато кохання і поцілунків, — каже 69-річний Роман ОСТРОВСЬКИЙ із Копичинців Гусятинського району на Тернопільщині журналістові Газети по-українськи. Має колекцію презервативів і протизаплідних засобів радянських часів.

У Тернополі в кафе чоловік виймає із поліетиленового пакета презервативи, запаковані у пожовклий папір. Підписані 1981 роком. Розкладає їх на столі.

— Я взагалі плюшкін, — продовжує. — Маю багато старих речей, антикваріату. Коли знайшов ці презервативи, жінка сказала: “Викинь той стид”. Відмовився, бо це вже історія. У радянські часи це була закрита тема. Почав купувати їх, коли жив у Чернівцях. Як заходив в аптеку, слідкував, чи поруч ніхто зі знайомих не стоїть. Та й до продавщиць треба було придивитися, бо старші могли засміяти. Одна мені казала: “Молодий, а таким займається”. Тоді презерватив коштував 4 копійки, а хлібина — 16. Вони були не в усіх аптеках. Коли натрапляв, то брав із запасом.

На початку 1980-х чоловік із родиною переїхав до Копичинців. Викладав народознавство та етику і психологію сімейного життя для учнів 10-го класу.

 Останній предмет читав рік за офіційно затвердженою програмою, — розповідає Островський. — У ньому є тема “протизаплідні засоби”. Ходив по всіх аптеках і купував усе, що тільки міг знайти. Згодилася і колекція презервативів, що мав удома. Показував учням і вчив, як правильно користуватися. Деякі школярки не соромилися, питали: “А коли будуть практичні заняття?”

Згадує, як показував учням діафільм “Азбука для двох”.

— Отримали його з Москви 1985 року, — каже. — Там показували пози під час сексу. Стрічка всіх цікавила, бо цю тему в Радянському Союзі забороняли. Коли дізналася директор школи, сказала: “Батьки на вас написали скаргу”. Відповів, що читаю предмет за планом, а діафільм отримав із Москви. Вона послала на кафедру психології педагогічного інституту: “Розкажіть, про що з дітьми на уроках розмовляєте, а вони нехай зроблять висновки”. Після розмови вони написали рецензію: “Лекція актуальна. Побудована на наукових засадах. Відповідає сучасним вимогам”. Після цього ніяких питань до мене не виникало.

Роман Карлович відкриває одну з пачок презервативів. Вони стали коричневими. Один розсипається на столі.

— Гума тримається 100 років. А від цієї лишився лише обідок, — говорить Роман Островський і витирає стіл серветкою. — В інших пачках презервативи ще не такі старі. Зберігаю їх між книжками. Раніше ховав там від сина, а тепер — від дружини. Каже мені: “Ти такий старий, тобі вже того треба?”

“Є город, сад, а він кудись їздить”

Роман Островський закінчив хімічний факультет Чернівецького державного університету. Одночасно вчився у Школі молодого журналіста. Працював на Чортківському районному радіо. Потім учителював. Зараз — пенсіонер.

— Часто їжджу на тренінги з журналістики та фотографії до інших міст, — розповідає Роман Островський. — Спочатку люди дивуються, що приїхав такий старий чоловік учитися, та за кілька годин спілкування все внормовується. Знайомі пенсіонери деколи мене не розуміють. Кажуть: “Є город, сад, а він кудись їздить”. Щоб дружина на дорікала, перед кожним тренінгом стараюся виконати всю роботу. Тоді їду зі спокійною совістю.