На Тернопільщині відзначили лауреатів проекту «Людина року. Меценат року 2018»

Чи багато нині серед нас тих, хто готовий за покликом серця поділитися з ближнім? Ми часто одягаємо дорогі вишиванки, клянемося у любові до України і до ближнього. Владоможці ще й не гребують перерізати святкові стрічки на відкритті того чи іншого об’єкту, озвучуючи цікаве слово – «за сприяння». Забуваючи, що добра справа зроблена якраз за наші з вами податки.

На жаль, у нинішні дні нерідко як патріотизм, так і милосердя, закінчуються на порозі власного дому. Чи легко знайти сьогодні меценатів? Не дуже. Але керівник та автор публічного благодійного проекту «Людина року. Меценат року» Сергій Бачинський стукає у різні двері. Чи відчиняють? Трапляється різне. Але головне – результат. За вісім років їхньої благодійної діяльності, зазначає пан Сергій, допомогу на лікування важкохворих дітей отримала 21 родина. У 2018-му таких сімей було п’ять. Для них вдалося зібрати 144 тисячі гривень.

Пише Наш День

До речі, Сергій Бачинський відомий як організатор та керівник різних культурно-мистецьких проектів. І проект «Людина року. Меценат року» власне розпочинався в рамках фестивалю популярної музики «Зустрічі друзів».

– Поштовхом до благодійної діяльності стали проблеми, які виникли у моїй родині, – каже Сергій Олександрович. –  Коли у нас народився важкохворий син і лише за перший рік свого життя він переніс чотири операції, пролежавши в реанімації загалом одинадцять місяців. Я знаю, що таке боротися за здоров’я дитини. І розумію тих батьків, яким озвучують невтішний діагноз і необхідну суму на лікування. Тож від початку задуму цього благодійного проекту допомога є   адресною – конкретній дитині для лікування чи реабілітації.

Традиційно цей проект допомагає онкохворим дітям та маленьким пацієнтам з вадами серця, їх родинам боротися з недугами і перемагати їх.

– Дуже сумно, що кількість важкохворих дітей щоразу збільшується, – продовжує пан Сергій. – Тому сформувалася певна ідеологічна основа благодійної діяльності нашої громадської організації: з одного боку ми відзначаємо меценатів та благодійників, які зробили внесок у ті чи інші соціально значимі справи. З іншого – ми збираємо кошти на лікування важкохворих дітей із сімей, які самотужки не здатні фінансувати їхнє лікування чи реабілітацію. Інформацію про таких малих пацієнтів отримуємо з «Товариства Червоного Хреста», обласної дитячої лікарні. А також батьки, яким ми допомогли, діляться з іншими потребуючими нашими координатами.

Багато хто з благодійників, які відгукуються на чужу біду, своїми пожертвами рятують життя важкохворих діток, кому справді близьке меценатство у кращих його традиціях, є уже постійними. Долучаються і нові. Саме таких представників нашого краю зібрав минулого тижня у Вишнівецькому замку регіональний благодійний проект «Людина року. Меценат року 2018».

Сергій Бачинський щиро подякував кожному з благодійників. На урочистій церемонії називали прізвища небайдужих людей краю, керівників підприємств, фірм, товариств, які долучилися до проекту. Серед них: керівник «Тернопільбуду» Василь Лило, аграрії Антон Білик та Петро Пеляк,  керівник ортопедичного центру Неля Хоміцька, директор ТОВ «Агро-Млин» Богдан Олійник, інші відомі краяни. Номінантом стала і головний редактор газети «Наш ДЕНЬ», заслужений журналіст України Зіна Кушнірук. Серед меценатів та партнерів у різних номінаціях організатори проекту також вкотре відзначили учасників Ліги підприємців «Українська справа»: директора ТОВ «АНТ» Михайла Ратушняка, ресторатора Ігоря Парія, керівника ТОВ «Надзбруччя-Сервіс» Василя Глембу…

Того вечора було сказано багато гарних, вдячних слів на адресу людей, які відгукуються на чужу біду. Та завершити хочу епізодом із виступу Сергія Бачинського:

– Якось приходжу я в одну фірму, окреслюю керівнику проблему. Розказую про онкохворих діток, які дуже потребують коштів на лікування. А він у відповідь: невже ти не маєш чим зайнятися? Звісно, я пішов ні з чим. А через деякий час цілком випадково зустрічаю того ж керівника в однієї людини, яка перераховує нам кошти. Вже той чоловік, а я зрозумів, що вони добре знайомі, запитує: може, і ти долучишся? Мовляв, я добре знаю Сергія, знаю навіть родину, якій їхній проект дуже зарадив. «Та я в це не вірю. Дурниці…», –  чую  знову від «керівника». І ми розминулися. А цьогоріч, на Йордана, хтось мені телефонує. У слухавці стривожений чоловічий голос: «У моєї дитини рак. Потрібно дуже багато грошей на лікування. Мені дали ваш телефон…» Це був той самий керівник…

Тому не економте доброти, як хтось сказав, не бережіть її на завтра.