Тернопільський апеляційний суд знову в епіцентрі скандалу

Про справу тернопільського підприємця Кривоуса Юрія, який вже третій рік виборює своє законне право на користування земельною ділянкою, яку йому надала міська рада по договору сервітуту, а інший підприємець- Рубленик Борис, який вирішив її віджати руками суддів, ми писали неодноразово. І цікавим у цій справі є те, що вся ця боротьба Кривоуса, за підтримки Громадського руху, має шанс бути похованою у судах. Про ганебність постанови Тернопільського обласного апеляційного суду розглянемо нижче зі слів голови Громадського руху Ружени Волянської, яка на своїй сторінці у соцмережах чітко розписала всі порушення та ганебні помилки у постанові апеляційного суду.

«Як і писала в минулому пості, я вирішила розібрати «геніальну» суддійську постанову по боротьбі Кривоуса Юрія, який разом з Громадським рухом , третій рік поспіль намагається законними методами відстояти своє право на користування орендованої ним земельної ділянки. Проте, вже третій рік на його шляху стоїть одіозний підприємець Рубленик Борис, який намагається руками суддів віджати цю землю за звичною схемою»,- пише Ружена Волянська.

Давайте пройдемось по самих «яскравих» моментах в цій постанові Тернопільського обласного апеляційного суду.

Судді вказують у постанові, що відповідачі (тобто, сім’я Рублеників) встановили свої автомобілі на землі Кривоуса Юрія для зберігання їх транспортних засобів.

Таким чином, судді створюють прецедент до того, що коли комусь сподобається , наприклад, ваш город , візьме поставить там трактор і вириє яму, то ви нічого з цим не зробите, бо це просто зберігання транспорту там, де власнику трактора сподобалось. Це по типу на біле говорити чорне.

 

Аналізуємо далі.
«Я неодноразово у рамках цієї справи писала про рішення Львівського апеляційного господарського суду, який підтвердив рішення тернопільського, коли було скасовано замовний Рублеником акт Держгеокадастру, в якому були допущені численні помилки інспектором, і у наслідку, цей акт був скасований нами у судах всіх інстанцій. Сторонами у цій справі виступали Кривоус Юрій і Тернопільський обласний Держгеокадастр.
Проте, за дивним чином, апеляційний суд в останній постанові, яку ми зараз аналізуємо, наводить аргумент невірності винесених рішень, адже Рубленики у засіданні участі не приймали». 
І тут виникає питання: на яких правах Рубленики мали право там бути, якщо не являлись стороною у справі? І лише це аргумент , наведений суддями апеляційного суду, що ставлять під сумнів рішення попередніх процесів. Цікава логіка.
Рухаємось далі.

Судді Тернопільського обласного апеляційного суду вказують на те, що Паспорт прив’язки, виготовлений Кривоусом Юрієм , був дійсний до 24.04.2018 року (нагадуємо, що постанова була винесена 22.04.2019 роком), але найцікавіше у цій справі те, що Паспорт прив’язки Кривоуса дійсний до 24.04.2020 року. Але ж Кривоуса не допустили до судового засідання і відповідно він не зміг допомогти суду розібратись у документах

Паспорт прив’язки дійсний до 24.04.2020 року.

В своїй постанові Суд вказує на те, що спірна ділянка межує із комплексом «Колиба»..
проте, суд , мабуть, вписав цю назву із чиїхось слів, не перевіряючи даний факт з публічною базою даних , адже, наскільки нам відомо, такого об’єкта в реєстрі речових прав не існує.

А тепер найцікавіше.
В своїй Постанові колегія суддів вказує на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280600:02:001:4823 площею 0.1369 га , яка , закріплена за Рублеником Борисом, проте:
В своєму інформаційному запиті від імені Громадського руху Ружена Волянська звернулась в Держгеокадастр, щоб дізнатись за ким закріплена дана земельна ділянка..і отримала відповідь, що дана ділянка являється комунальною власністю с.Байківці.

 

А також , колегія суддів ще вказали в Постанові, що інша земельна ділянка із кадастровим номером 6125280600:01:018:0078 також закріплена за Рублеником Борисом..проте, у відповіді Держгеокадастру дана ділянка взагалі в природі не існує.

 

І , наостанок, варто відмітити цинізм суддів, коли вони не допустили Кривоуса Юрія із його захистом на судове засідання, розглядаючи при цьому справу не по суті, вказували нічим не підкріплені доводи, і в самому кінці постановили:

– залишити транспорт сім’ї Рублеників на ділянці Кривоуса;

– стягнути плату судового збору з Кривоуса на користь рейдера;

– дана постанова касації не підлягає.

Висновки про адекватність постанов суддів Тернопільського обласного апеляційного суду робимо самостійно і очевидно, що не в їх сторону.

«І, наостанок, ми таки подали касацію на цю постанову. А у Вищу раду правосуддя- скаргу на суддів, які виносили це рішення.

Очікуємо на результат, хоча віри на правосуддя мало.

Але ми ідемо далі. А далі буде»,- написала на своїй сторінці голова Громадського руху Ружена Волянська.