Арештованого в Росії українського політв’язня Літвінова утримують в колонії Харкова

Український політв’язень Сергій Літвінов, засуджений у Росії за сфабрикованими звинуваченнями, уже чотири місяці відбуває покарання в Україні.

“Громадське ТБ” знайшло Літвінова в колонії у Харкові.

Як сказав сам політв’язень, він відбуває тут покарання з 1 березня 2019 року. Цю інформацію підтвердили і в керівництві Диканівської колонії №12.

Стаття, за якою Літвінов відбуває покарання, та сама, за якою його засудили в Росії — розбій.

У Росії він пробув у в’язниці п’ять років. Керівництво Диканівської колонії підтвердило, що йому залишилося ще 3,5 роки відсидіти в Україні.

На запитання Громадського, як він потрапив в Україну, Літвінов відповів: “Я сам не розумію, що тут роблю, мене депортували на Батьківщину з Магадана. В Магадані в суді мені сказали, що Україна погодилась, щоб я відбував термін вдома. Але Україна не могла такого сказати. Привезли мене в Старобільськ в СІЗО, засідання Біловодський суд (районний суд у луганській області — Н) проводив без мене, і суд вже мене відправив сюди у виправну колонію».

Він додав, що написав лист із проханням помилування президенту України Володимиру Зеленському. Керівництво колонії підтвердило, що документи на помилування сьогодні, 27 червня, направили в Київ.

Уродженця села Комишне Луганської області Сергія Літвінова затримали влітку 2014 року в Ростові-на-Дону, коли він там лікувався — у нього було запалення щелепи, а лікарня в Станиці тоді була захоплена бойовиками самоназваної “ЛНР”.

Росіяни його звинуватили в тому, що він у складі українського батальйону “Дніпро-1” “вбивав мирних мешканців в селах Луганщини”.

Йому загрожувало 25 років ув’язнення. Але адвокат Віктор Паршутікін зміг домогтись зміни статті на “розбій”, довівши, що жертв з такими прізвищами, які були в матеріалах справи і яких нібито вбив Літвінов, не існувало в принципі. Так сам, як і батальйон “Дніпро-1” ніколи не воював у Луганській області.

Врешті суд Ростова визнав його винним у тому, що він нібито вкрав для потреб батальйону два автомобілі. На суді ж був підставний потерпілий, чиї автомобілі нібито пропали.

“Я ніколи не бачив цього чоловіка, і ніколи нічого не крав, я простий колгоспник”, — каже Літвінов.