Справа Без’язикова: дружина Маргарита розповіла про переговори з бойовиками та секретний обмін

Шевченківський суд Києва заслухав вільні показання і почав допит дружини Маргаритиполковника ЗСУ Івана Без’язикова, обвинуваченого в державній зраді й участі в терористичній організації.

Інформує “Новинарня“

Дружина Маргарита заявила суду, що бойовики “ДНР” звільнили Без’язикова в обмін на двох жінок, утримуваних в Україні.

З приводу обміну вона спілкувалася з якимсь “Ніколаєм” і все відбулося нібито фактично з її ініціативи, а не Служби безпеки України. Після звільнення представники СБУ заборонили їй розповідати про це.

Після викрадення чоловіка Маргарита звернулась у правоохоронні органи, а також спілкувалася з командвачем 8-го армійського корпусу Петром Литвином, тодішнім начальником Генштабу ЗСУ Віктором Муженком. Останній, за словами жінки, у грудні 2014-го пропонував обміняти Без’язикова на російського офіцера, майора російської розвідки на прізвище Бондарук (позивний “Золотой”).

Муженко сказав Маргариті подзвонити ватажку “ДНР” Захарченку і запитати, чи можливий обмін. Зі слів жінки, на дзвінки та СМС телефон Захарченка не відповідав. Також вона зверталась неофіційно до депутатки Оксани Білозір і офіційно – до нардепа Павла Кишкаря, а також постійно спілкувалася із працівником ГУР Міноборони.

“В СБУ мені не давали нормальних порад, як мені спілкуватися з бойовиками тими. Мені казали, щоб я з ними переписувалася, вела цю розмову. Я не дуже хотіла. Це було дуже важко. Тому я часто зверталася до Ігоря Анатолійовича [працівник ГУР МО]”, – розповіла Без’язикова.

“1 вересня вони [бойовики] вийшли на мою сестру… на її сторінку “Вконтакте”. Писали вони, потім написав мій чоловік… Тоді вона ще була неповнолітня, навчалася в школі. Написав: «Нужно поговорить с твоей сестрой»… Мені чоловік написав: «Я живой, я в плену». Після цього почали писати, що я не маю нікому розповідати, що на мене вийшли”, – розповіла жінка.

За наполяганням представників “ДНР” вона кілька разів міняла телефони і сім-карти.

“Потім мені чоловік подзвонив сам. Я відчула, що він дуже побитий, голос дуже змінений. Сказав, що сестра змінила прізвище і бойовики не могли знайти її, щоб написати… Взагалі я просила, щоб давали йому дзвонити, тому що мені було важливо почути, що він живий… Часто я бачила, що пише не чоловік, писали і вночі. Було дуже добре зрозуміло в деяких моментах, що то не є мій чоловік, тому що писали нецензурні слова, мій чоловік таких не вживає… Одного разу я запитала, як звати кицьку в нас… Мені почали грубити в цій переписці… Я зрозуміла, що це не є мій чоловік. Він дуже любив цю кицьку… І в СБУ мені сказали, щоб я була чемною, бо коли я починаю дерзить, то вони можуть нашкодити моєму чоловіку”, – сказала Маргарита Без’язикова.

У травні 2015-го із полоненим Без’язиковим обірвався зв’язок. Уже тоді ходили чутки про можливу зраду полковника. Його дружина мала розмову із заступником голови адміністрації президента Андрієм Тарановим, той це спростовував. Оскільки допомогти у пошуках чоловіка ніхто не міг, то Маргарита подзвонила високопоставленому бойовику “ДНР” Едуарду Басуріну, який пообіцяв дізнатися. Телефон їй дали волонтери, чиїх імен вона не пам’ятає.

Наприкінці 2015 року контакт відновився і Без’язиков повідомив, що з цими людьми можна домовитися.

“Він з рук в руки переходив, до інших угруповань. Вони владу відбивали один в одного. І в підвалі був, і побитий був, четверо діб не помили ні разу, коли води не давали. Але ці вже більш-менш адекватні. Він працював на кухні”, – розповіла Маргарита.

Без’язиков дав дружині номер “Ніколая”, з яким можна поговорити з приводу обміну.

“Я подзвонила цьому Ніколаю. Він сказав, що їм не потрібен мій чоловік і попросив мене приїхати та його забрати. Я сказала, що я туди не поїду, тому що я боюсь. Сказав, “приезжайте и посмотрите, как у нас тут все цветет и пахнет, никто вас не тронет”. Я повідомила в СБУ”.

Координатор групи обміну полоненими “Патріот” Олег Котенко запропонував, щоб замість Маргарити поїхала мати полковника, мовляв, стару жінку вони чіпати не стануть. Але Ніколай, почувши це по телефону, відмовився.

Пізніше Ніколай назвав двох жінок, яких “ДНР” погодилася обміняти на Без’язикова.

При цьому з СБУшниками він відмовився говорити про обмін, погодився на контакт лише з волонтерами.

Маргарита дала контакт волонтера Котенка, а пізніше дізналась, що в переговорному процесі участь брав і керівник Об’єднаного центру СБУ з питань звільнення заручників і політв’язнів Юрій Качанов.

Жінка пояснила, що сама наполягала на участі СБУ, оскільки без цього неможливий офіційний обмін, тому що суд має ухвалити якесь рішення щодо людини, яку віддають на обмін. Одного ранку Без’язиковій прийшло СМС від Ніколая з даними двох жінок на обмін.Обох кандидаток [на обмін] звали Світлана. Одна утримувалася у Львівській області, а інша в Краматорську.

Після звільнення працівники СБУ заборонили розголошувати, як саме це сталося, і сказали посилатись на секретну спецоперацію: “Щоб я нічого зайвого не сказала, що я маю подякувати Службі безпеки і президенту. Що за участі президента це відбувалося нібито – сказати це мала журналістам… Я не могла сказати, що був якийсь обмін”.

Суд закінчить допит у наступному засіданні.

Також адвокат попросив виписати повістки ще на низку свідків. Зараз у справі триває допит свідків захисту. Докази обвинувачення вже досліджені.