Чого чекати від нового керманича НБУ та якою буде гривня до кінця року

Епопея з призначенням нового голови Нацбанку в Україні досить швидко добігла кінця. Відставка Якова Смолія була гучною. В першу чергу, через його заяви про політичний тиск. А ось вибір наступника навпаки пройшов без зайвого шуму.

Регулятор очолив Кирило Шевченко, який до цього керував державним Укргазбанком. Чого ж чекати від нього на новій посаді?

Цілий рік президентства Володимира Зеленського Нацбанком керував Яків Смолій – очільник, який дістався йому ще від попередника Петра Порошенка. Якщо говорити про те, що регулятор повинен зберігати незалежність від виконавчої влади – то така ситуація цілком нормальна. Більше того, так повинно бути – Нацбанк не має залежати від зміни політиків. Але для України це було дуже незвично. За нашою традицією – у кожного президента завжди є свій глава Нацбанку.

— При кожному новому президенті України змінювався керівник Нацбанку. Так, що зміни були неминучі. Смолій – член команди Валерії Гонтаревої, а значить і Петра Порошенка. Заміна такого глави Нацбанку це насправді відлуння політичних ігор, які до сих пір тривають між командами Порошенка і Зеленського, – говорить політолог Володимир Фесенко.

Але обставив свій відхід Смолій дуже голосно. Звільнення за власним бажанням він мотивував системним політичним тиском. Нібито на зустрічах у вищих ешелонах влади від нього постійно вимагали послабити гривню і запустити друкарський верстат, під Нацбанком збирали мітинги, навіть додому труни і вінки привозили.

Такі гучні заяви – це порада політичних патронів, які нині перебувають в опозиції, або особиста ініціатива Смолія – ​​питання не дуже важливе. Важливіше те, що такий фон відставки відразу насторожив, як західних кредиторів, так і українське суспільство.

Список можливих кандидатів на посаду голови НБУ, обговорюваний в пресі, був дуже довгим. Кого тільки не сватали в керівники регулятора – і екс-міністра економіки Тимофія Милованова, і голову парламентського комітету з питань фінансів Данила Гетьманцева, і керівника ради НБУ Богдана Данилишина, і навіть відомих на Заході економістів Сергія Гурієва і Юрія Городниченко.

Експерти називають його фігурою рівновіддаленою від усіх груп впливу, а головне зрозумілою і Офісу президента, і МВФ.

— З усіх кандидатур, які були в тому шорт-лісті, це максимально рівновіддалена кандидатура від різних груп впливу. Він досить досвідчена людина, людина з певним бекграундом, професіонал, – зазначає політолог Ігор Рейтерович.

Шевченко – дійсно банкір зі стажем. Не чужий він і вітчизняній політиці – був радником Юлії Тимошенко, під час її перебування прем’єром, тобто знайомий з апаратною грою. Його роботу в Укргазбанку прийнято вважати історією успіху. Після його приходу банк переорієнтувався на кредитування об’єктів альтернативної енергетики і приєднався до мережі зелених банків Green Banking Network. Крім того, Укргазбанк – один з небагатьох банків на ринку, який за попередні кілька років більш ніж удвічі наростив портфель позик.

Чи можна буде вважати Шевченка незалежним головою НБУ? Покажуть його справи. Експерти, в думках розходяться.

— Нині, звичайно, він більше пропрезидентський, роль Зеленського тут є визначальною. Захід на це відреагував спокійно, але Захід дивитиметься за його кроками, – зазначає Рейтерович.

— Шевченко – нейтральна кандидатура, саме ця нейтральність дає передумови для збереження хоча б відносної незалежності НБУ, – вважає Фесенко.

А ось фінансовий аналітик Сергій Фурса впевнений, що про незалежність Нацбанку тепер точно можна буде забути:

— У чому основна проблема з Кирилом Шевченком? Питання не особисто в ньому. Це не питання персоналій. Головне те, що він, очевидно, буде залежним кандидатом. А отже, політика НБУ зміниться. Бажання Офісу президента будуть у пріоритеті.